Спогади

Сторінка спогадів

21.11.2016
Костянтин Скоркін

Якщо гооврити про те, що було поштовхом, то сама пострадянська культурна атмосфера, суперечка зі спадком тоталітаризму, який був характерним для всіх пострадянських держав – ось що закладало філософію нашої діяльності. Зрозуміло було, як ми уже не хочемо жити. Оце старе, погане, тоталітарне, яке продовжувала експлуатувати влада, – це ми категорично відкидали.

Якщо брати політичні події в державі, то, звичайно, каталізатором були події 2004 року. Помаранчева революція дала імпульс громадській активності у всій державі, зокрема й у Луганську. Луганськ не можна порівняти з іншими містами України – з Києвом, Львовом, де почалися кардинальні зміни, які тривають досі. У Луганську ці процеси були слабшими, але були, і про це потрібно пам’ятати.

У 2004 році багато представників неофіційної культури підтримали Помаранчеву революцію, не дуже популярну серед більшості жителів Луганська. Це була перша школа громадської активності, в подальшому поєднання досвіду мирного протесту і прийомів сучасного мистецтва, які використовувались в рамках протистояння владі

Сторінка спогадів

21.11.2016
Олексій Біда

Проблема була в тому, що в Луганську не було якихось культурних майданчиків. [...]

В цей період був певний сплеск, я думаю, пов’язаний з великою кількістю студентів. У нас одночасно з'явилися два Інститути мистецтв і культури, виникло багато творчої молоді, яка намагалася якимось чином себе реалізувати, щось робити. А ми, своєю чергою, намагалися тоді цю молодь кудись спрямувати...

Переважно ці люди виїхали. Хтось залишився, хтось активно підтримав сепаратистські настрої, але таких одиниці. Хтось не виїхав через відсутність грошових засобів, хтось виїхав у Москву. Чи продовжують вони займатись культурною діяльністю? Тією чи іншою мірою так.

Первинною метою була мета окультурення Донбасу. Ми не підлаштовувались під смаки нашої публіки, ми ці смаки формували. Я думаю, нам вдавалося. Ми збирали велику кількість прихильників, в основному серед молоді. Я думаю, перспектив було багато. Була ідея зробити Луганськ туристичним центром, він має такий потенціал.

Сторінка спогадів

21.11.2016
Bodia

Проблема була в тому, що в Луганську не було якихось культурних майданчиків. [...]

В цей період був певний сплеск, я думаю, пов’язаний з великою кількістю студентів. У нас одночасно з'явилися два Інститути мистецтв і культури, виникло багато творчої молоді, яка намагалася якимось чином себе реалізувати, щось робити. А ми, своєю чергою, намагалися тоді цю молодь кудись спрямувати...

Переважно ці люди виїхали. Хтось залишився, хтось активно підтримав сепаратистські настрої, але таких одиниці. Хтось не виїхав через відсутність грошових засобів, хтось виїхав у Москву. Чи продовжують вони займатись культурною діяльністю? Тією чи іншою мірою так.

Первинною метою була мета окультурення Донбасу. Ми не підлаштовувались під смаки нашої публіки, ми ці смаки формували. Я думаю, нам вдавалося. Ми збирали велику кількість прихильників, в основному серед молоді. Я думаю, перспектив було багато. Була ідея зробити Луганськ туристичним центром, він має такий потенціал.

  •  

Додати спогад