Музичні крамниці «Пик» і «Мелодия»
«Важливі місця епохи до інтернету – музичні крамниці «Пик» і «Мелодия». У цих двох магазинах продавали компакт-диски у великому асортименті (часом нечуваному для інших міст України). Вони були в чомусь аналогами музичних “балок”, що існували в різних містах колишнього СРСР часів пізнього соціалізму, куди приходили меломани обмінюватися вінілом та записами західної музики. Ці крамниці, звісно ж, були з піратською продукцією – піратськими дисками, часто завезеними з Москви. В цьому плані відчувався вплив Москви.
Там можна було знайти все – від джазу до екстремального авангарду за ціною 5 – 10 грн. Прийти, взяти 20 дисків і слухати дві години, спілкуватися, зокрема й з продавцями, які часто були з музичної тусовки, – це була нормальна культура вільного часу за відсутності місця, куди всі могли прийти, як нинішні хіпстер-бари з вінілом. Тож замість клубу існував магазин з вільною політикою. Ізоляція породжувала цікаві стилістичні рішення, художні ходи, які наразі ніхто не осмислював. Наслухавшися дисків, музиканти орієнтувалися на “а давайте зробимо, як у Portishead” або “як у KORN”.
Мені здається, художники теж не мали чіткого усвідомлення, що вони перебувають у Луганську. Західна масова культура сприймалася як новинка: скейтборд, субкультурні віяння сприймалися свіжо, як щось прогресивне, без особливої рефлексії. Інтерес до локального виникає вже у 2010 роки», – розповів Антон Лапов.
Фото: скріншот з мап Google.
Додати спогад