Перформативна виставка «ОКрестный Ход»

Вихідна виставка вихідного дня – таку назву мала подія, і ця назва відображала її зміст. Виставка була мобільною і являла собою фактично публічний мистецький перформанс – ходу з «Іконою Януковича» роботи луганського художника Слави Бо.

Як і інші акції художників-провокаторів у Луганську, ця подія викликала публічну дискусію про те, чи це є мистецька акція, чи повна маячня, чи піар (останній варіант ставив питання, кого піарить подія: цукерки «Світоч», з коробки яких була створена ікона, Віктора Януковича чи автора колажу Славу Бо).

Акції передував майстер-клас зі створення образу. Матеріали: коробка цукерок «Палітра Світоч», 8 круглих камінців одного кольору (діаметр – не більше 27 мм), 7 камінців довільної форми (діаметр – не більше 25 мм), портрет (діаметр – не більше 118 мм), ножиці, клей. Концептуально автори ідеї акції посилалися на естетику народного християнства.

Слава Бо, автор «Ікони Януковича»: «Я називаю її “Янукона”. По правді сказати, вийшла вона сама по собі. Вона проявилася. Я їв цукерки. Зауважимо, “Світоч”. Коробка здалася мені схожою на оклад ікони, і я відразу все зрозумів: що мені потрібно роздрукувати, які мені потрібно купити камінчики для акваріума. Зазвичай я все роблю повільно: сьогодні куплю клей, завтра ножиці, післязавтра роздрукую, а потім вже і перегорить, але Янукона жадала бути втіленою. Її я зробив за день […]. З часом ікона запліснявіла. Відкрию велику таємницю, насправді це була не цвіль. Просто силікатний клей, що лежить в основі ікони, проступив і змінив колір. І став виглядати вкрай інфернально».

Слава Бо про «Окрестный Ход»: «У Ході брала участь вже інша ікона, бо оригінал полетів геть і зламався під час виставки “+/- 15”. Забавна історія, але СБУ давило на мене і моїх близьких друзів шляхом погроз звільнення з роботи, щоб ми скасували Ходу. Нічого ми не скасували, і нікого не звільнили. Однією з цілей Ходи було перевірити ставлення народу до президента. Ми підходили до людей в районі Дураківки і Ринку, нічого не пояснюючи, просто показуючи ікону. Так ось люди плювали, крутили дулі. Ніхто не прикладався. А на наступний день я прокинувся знаменитим. У новинах мене називали іконописцем, в коментарях закликали повісити поряд з іконою. Загалом, іронії країна не зрозуміла».

Фото Євгена Сулименка.